На території Богодухівської громади відкриваються дитячі цифрові освітні центри на базі КЗ "Богодухівський ліцей №2" та КЗ "Богодухівський ліцей №3".
Команда благодійного фонду "СпівДія" об'єдналася для того, щоб забезпечити дітям психоемоційну підтримку, безперервний доступ до дистанційної освіти та можливостей надолуження знань.
У нашому цифровому освітньому центрі діти зможуть:
📍Забронювати комфортне робоче місце для дитини, яке оснащене усією технікою для дистанційної освіти.
📍Заповнити прогалини у знаннях та навичках з математики, української мови та предметів початкової школи разом з вчителями.
📍 Долучитися до курсу психоемоційної підтримки.
Усі заняття абсолютно безоплатні та проводяться кваліфікованими освітянами. Запрошуються діти від 5 до 17 років.
Для того, щоб забронювати робоче місце для дитини або долучити до занять, заповнюйте форму та очікуйте на дзвінок від регіонального координатора.
Проект реалізується командою благодійного фонду «СпівДія» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та за кошти Глобального партнерства в галузі освіти (GPE)💙💛
Cпалах кору в Україні: що треба знати про хворобу і як захистити себе
В Україні триває спалах кору – одного з найбільш заразних захворювань, відомих у світі. Ліків від кору не існує, єдиний надійний метод профілактики захворювання — вакцинація. Разом з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні відповідаємо на найбільш поширені питання про кір.
Спалахи кору мають циклічний характер і відбуваються кожні 5—6 років. Головна причина спалахів — низьке охоплення щепленнями. 2016-го року менше половини українських дітей отримали щеплення від кору за графіком. Із вересня 2017 року, за рішенням оперативного штабу МОЗ з реагування на ситуацію з кором в Україні, тривають посилені заходи з імунізації, щоби захистити якомога більше дітей і запобігти епідемії.
Відповіді на поширені питання про кір: за посиланням
Відповіді на поширені питання про вакцинацію від кору: за посиланням
ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ ВІРУС КОРУ
Morbillivirus — вірус кору — надзвичайно заразний, він швидко передається від хворої людини до здорової повітряно-крапельним шляхом, тобто під час вдихання найдрібніших крапель слизу, які потрапили в повітря при чханні, кашлі або розмові хворого. Вірус кору може жити в повітрі та на поверхнях до двох годин після того, як хвора людина залишила приміщення.
Кір — одне з найбільш заразних захворювань, відомих у світі
9 з 10 неімунізованих людей, що контактують із хворим, будуть заражені.
Кір – одна з головних причин дитячої смертності в світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку у світі 30—40 мільйонів дітей хворіють на кір, понад 800 тисяч помирають від самої інфекції та її ускладнень. Це означає 314 смертей на день, 13 смертей щогодини.
Захворювання на кір може мати тяжкий перебіг
Інкубаційний період кору (тобто період, коли симптоми ще не проявляються) становить 6—21 днів. Далі починається період захворювання з такими симптомами: висока температура, головний біль, нежить, сухий кашель, збільшення лімфовузлів, запалення слизової оболонки очей (сльозотеча, світлобоязнь, гнійні виділення), пронос та блювота. На 4—5 день хвороби з’являється червоний висип, який починається зі шкіри голови й обличчя, а згодом розповсюджується на все тіло. Хвороба із симптомами триває до 4 тижнів і більше.
Кір має серйозні ускладнення
Захворювання може призвести до пневмонії, вушної інфекції, запалення мозку — енцефаліту, інших серйозних ускладнень, а також до інвалідності та смерті.
Усі діти та дорослі, які не робили щеплення, під загрозою
На сьогодні існує високий ризик захворювання на кір серед дітей, які не отримали щеплення. Підлітки та дорослі, які раніше не хворіли на кір і не робили щеплення, також залишаються вразливими до захворювання. У дорослих кір зазвичай має набагато тяжчий перебіг.
Невакциновані медичні працівники найбільше наражаються на ризик захворіти.
Ліків від кору не існує
Специфічного лікування від кору немає. Проте захворюванню можна запобігти.
ВАКЦИНАЦІЯ ПРОТИ КОРУ
Щеплення проти кору проводять уже понад 50 років, і за ці роки вакцини зарекомендували себе як безпечний та ефективний спосіб профілактики. Саме завдяки вакцинації вдалося знизити захворюваність на кір у десятки разів. Тільки з 2000 по 2016 роки смертність від кору знизилася на 79%, а це означає, що вакцини зберегли 20,3 мільйона дитячих життів у всьому світі. Щонайменше в п’яти регіонах світу кір має бути повністю викорінений до 2020 року — таку стратегічну мету проголосила ВООЗ. Переважна більшість європейців мають усі щеплення КПК за календарем, тож у 42 з 53 країн Європи вдалося зупинити поширення кору. Проблемними залишаються ті країни, де рівень охоплення щепленнями недостатній. На жаль, серед цих країн й Україна.
2 дози вакцини захищають від кору
Вакцинація формує специфічний імунітет, унаслідок чого організм людини стає нечутливим до захворювання. Згідно з календарем в Україні, в 12 місяців проводять перше щеплення від кору, а в 6 років — планову ревакцинацію. Ці дві дози вакцини забезпечують захист організму від кору.
Вакцина проти кору входить до складу комбінованої трикомпонентної вакцини КПК (для профілактики кору, епідемічного паротиту, краснухи). Вакцини КПК містять живі атенуйовані (штучно ослаблені) віруси кору, паротиту і краснухи. Наразі в Україну для щеплень КПК постачають Пріорикс™/Priorix™ — препарат, вироблений компанією GlaxoSmithKline Biologicals s.a (Бельгія). Пріорикс — безпечна, ефективна та якісна вакцина, прекваліфікована ВООЗ — найавторитетнішою організацією у сфері охорони здоров’я у світі. Ці та інші вакцини, що входять до календаря щеплень, за угодою з МОЗ, за кошти державного бюджету закуповує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). МОЗ України передає закуплені вакцини департаментам охорони здоров'я областей, а ті у свою чергу — державним медичним закладам, щоб громадяни України могли отримувати необхідні щеплення безкоштовно.
Захист від кору потрібний, якщо:
Дитині виповнилося 12 місяців: не зволікайте із плановим щепленням КПК.
Дитина старша від 1 року і ви пропустили перше щеплення — негайно надолужте його, звернувшись до вашого медичного закладу.
Дитині 6 років — це час іти на планову ревакцинацію КПК.
Ви пропустили планову ревакцинацію в 6 років. У цьому випадку зверніться до медичного закладу, адже тільки дві дози вакцини забезпечують повний захист.
Дитині 6 та більше років і вона не має жодного щеплення КПК. У такому разі потрібно зробити два щеплення з інтервалом не менше одного місяця.
Ви не пам’ятаєте, чи робили дитині щеплення КПК, і не маєте документальних підтверджень. У цьому випадку дитину також потрібно вакцинувати.
Підлітки, а також дорослі, що не хворіли на кір, не отримували щеплень від кору. Їм також потрібна вакцинація від кору
Колективний імунітет потрібен нам усім
Віруси не знають кордонів. Однак навіть якщо кір завезено з іншої країни, то в середовищі, де рівень охоплення вакцинацією не нижчий за 98%, хвороба не буде поширюватися. Охоплення вакцинацією формує так званий колективний імунітет.
Протипоказання до вакцинації КПК
Перелік протипоказань щодо вакцинації КПК невеликий. За світовими стандартами він не включає легкі застуди з температурою до 38°С. Вакцинацію не роблять, якщо є високий ризик серйозної реакції, та при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується:
Гостре захворювання, що супроводжується температурою, вищою за 38,5°С.
Серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини (наприклад, на желатин, неоміцин, курячий білок тощо).
Захворювання і стани організму, при яких після введення вакцини імунітет може не сформуватися (наприклад, в умовах хіміотерапії в онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі).
Вагітність. Вакциною КПК не прищеплюють вагітних, адже вона містить живі віруси. Щеплення проти кору необхідно зробити на етапі планування вагітності.
У разі виникнення тимчасових протипоказань до вакцинації дитина отримує так зване медвідведення від щеплень. Протипоказання на більший термін, ніж два тижні, може визначити тільки імунологічна комісія, що зазвичай збирається в районній лікарні або міській /обласній поліклініці. Потім пропущені за календарем щеплення потрібно надолужити.
Якщо дитина контактувала з хворим на кір
У разі контакту з хорим на кір негайно зверніться до лікаря. Якщо дитина контактувала з хворим на кір, вона має отримати вакцинацію проти кору протягом перших 72 годин. У деяких випадках також показана екстрена профілактика шляхом введення імуноглобуліну.
Дітям, які мають хронічні захворювання, вакцина необхідна
Існує міф, що наявність у дитини бронхіальної астми, цукрового діабету чи інших хронічних захворювань є протипоказанням до вакцинації. Проте насправді такі малюки потребують щеплення в першу чергу, адже ризик зараження кором і розвитку серйозних ускладнень після хвороби для них значно вищий.
Порадьтеся щодо вакцинації КПК зі своїм лікарем або медичною сестрою
Щоб прийняти інформоване рішення про вакцинацію, поговоріть з лікарем. Підготуйтеся до консультації та складіть список питань, що вас турбують. Лікар розкаже про вакцину, можливі реакції організму на щеплення та порадить, як користуватися жарознижувальними препаратами, якщо в дитини підвищиться температура. Дізнайтеся, у якому випадку слід звернутися до лікаря та коли потрібно робити наступне щеплення.
Скажіть лікарю, якщо:
вам здається, що дитина хвора;
у дитини є алергія на ліки або їжу;
раніше в дитини була сильна реакція на щеплення;
у дитини є серйозні захворювання серця, легенів, нирок тощо;
у дитини були судоми;
дитина приймає якісь ліки;
дитина проходила курс хіміотерапії, гормональної терапії, отримувала стероїди або ліки, що пригнічують імунітет;
з моменту останнього щеплення минуло менше, ніж 4 тижні.
Якщо не довіряєте своєму лікарю, знайдіть того медичного працівника, з яким будуте почуватись спокійно і впевнено.
Стежте, щоб вакцини вводили правильно
Вакцину ніколи не колють у сідницю. Якщо вакцина потрапить у жировий прошарок, вона може втратити свої властивості. Якщо зачепити голкою сідничний нерв, це може призвести до больового синдрому та інших порушень.
Зауважте, що:
дітям до трьох років укол роблять у передню поверхню стегна;
дорослішим дітям укол роблять у плече.
Після щеплення спостерігайте за дитиною
Не йдіть з поліклініки одразу після щеплення. Залишіться на 20—30 хвилин, щоб лікар міг побачити, що в дитини немає реакції негайного типу на вакцину. Незначне почервоніння та дискомфорт у місці ін’єкції, підвищення температури — це нормальна реакція дитини на щеплення. Ці симптоми — ознака того, що вакцина діє та організм дитини формує імунітет. Вони зазвичай самі минають за кілька діб. Якщо підвищена температура турбує дитину, ви можете дати їй жарознижувальне — відповідно до порад вашого сімейного лікаря, терапевта чи педіатра.
Зверніться до лікаря, якщо:
у дитини висока температура, яка важко збивається жарознижувальними препаратами;
дитина тремтить або здригається так, наче їй холодно;
дитина млява, дуже зблідла;
дитина відмовляється від води та їжі, блює;
дитина виражено занепокоєна, довго плаче.
РИЗИКИ ВІДМОВИ ВІД ВАКЦИНАЦІЇ
Якщо невакцинована дитина заразиться і перехворіє на кір, у неї, певна річ, сформується природний імунітет проти цього захворювання. Однак кір має тяжкий перебіг і часто потребує госпіталізації. Хворі на кір довго залишаються заразними, їх потрібно ізолювати на тривалий час. Інфекція може викликати ускладнення (пневмонію, енцефаліт), призвести до інвалідності чи смерті.
Вакцина КПК, як і будь-які медичні препарати, може мати побічні дії, проте ризик ускладнень після кору незрівнянно вищий, аніж ризик проявів після щеплення.
З 1000 людей, які заразилися кором, 1 помирає, 1 захворіває на енцефаліт, а 50 отримують тяжкі ускладнення, від яких страждають усе життя. Водночас випадки складних реакцій на вакцину трапляються з меншою імовірністю, ніж один раз на мільйон. Обчисліть самі:
Варто пам’ятати, що вакцинація є законним правом кожного з нас на захист від кору — захворювання, яке може призвести до ускладнень або смерті. А ще вакцинація — це наш обов’язок: перед нашими дітьми, рідними, громадою і всіма людьми, що мешкають у нашій країні. Разом ми захистимо Україну від кору
Навчально-науковий інститут «Інститут державного управління»
Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна запрошує Вас на
зустріч із керівництвом та викладачами Інституту з метою ознайомлення із
Порядком прийому на навчання для здобуття освітнього ступеня бакалавра в
2023 році до Університету та інформування про спеціальності, за якими
здійснюється навчання в Інституті.
Зустріч відбудеться 25 квітня о 16.00 в он-лайн форматі за посиланням
«ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ» приглашает вас на
запланированную конференцию: Zoom.
Тема: Порядок прийому на навчання для здобуття освітнього ступеня
бакалавра в 2023 році
Время: 25 квітня о 16.00
Подключиться к конференции Zoom
https://us02web.zoom.us/j/84323662351?pwd=WTF3c01nYkR0dUdORGdJaloveFp
HUT09
Идентификатор конференции: 843 2366 2351
Код доступа: 2023KHua
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 684 був затверджений Порядок ведення обліку дітей шкільного віку та учнів, який визначає, що у разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та Службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.
Поважна причина відсутності учня на заняттях підтверджується відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров’я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття), або учня (для повнолітніх учнів).
Якщо здобувач освіти систематично пропускає заняття без поважної причини, а навчальний заклад не має інформації про те, де він знаходиться, то за законом батьків можна притягнути до адміністративної відповідальності (частини 1-4 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Такі справи розглядають на засіданнях суду. Штрафи за цією статтею є досить високими: на перший раз попередження або штраф 850 – 1700 грн., якщо протягом року повториться те саме, то штраф буде від 1700 до 5100 грн. (без урахування судового збору).
Батьки також несуть відповідальність за куріння дітьми цигарок, вживання алкоголю, скоєння дрібних крадіжок, хуліганства та ін. Аналогічне покарання передбачене і для тих батьків, чиї діти скоюють діяння, що містять ознаки злочинів або інші адміністративні правопорушення у віці від 14 до 16 років.
Отже, навіть якщо заняття проводяться дистанційно, присутність дитини на уроках є обов’язковою, а контроль за цим покладається на батьків дитини.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про освіту», батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.
Відповідно до ст. 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Згідно з підпунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ У РАЗІ ВИЯВЛЕННЯ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ?
У жодному разі не торкайтеся предмета, не намагайтеся пересувати його або робити будь-які інші дії.
Не куріть поблизу предмета, не користуйтеся запальничками, іншими джерелами відкритого вогню, а також предметами, які можуть його створювати.
Відійдіть якомога далі від місця, де виявлено підозрілий предмет.
Негайно повідомте про знахідку представникам правоохоронних органів або спеціальних служб.
По можливості організуйте охорону на безпечній відстані (не менше 100 метрів).
ЯКЩО ВАШ ДІМ АБО КВАРТИРА ВИЯВИЛИСЯ ПОБЛИЗУ ЕПІЦЕНТРУ ВИБУХУ?
Обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити, чи немає витоків води, газу, спалахів.
У темряві в жодному разі не запалюйте сірники чи свічки – користуйтеся ліхтариком.
Негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду.
З безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким і коротко повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття.
Візьміть із собою документи, гроші, цінності та в разі необхідності ліки.
Надайте допомогу в евакуації дітям, літнім та важкохворим людям.
Перевірте сусідні квартири, будинки на наявність у них дітей, які на час оголошення евакуації залишилися без нагляду дорослих, повідомте про це представникам рятувальних служб.
Обов’язково замкніть свою квартиру.
Залишайте будинок спокійно, уникаючи паніки.
ЯКЩО ВИ ОПИНИЛИСЯ ПОБЛИЗУ ВИБУХУ:
Не намагайтеся наблизитися до епіцентру, щоб подивитися чи допомогти рятувальникам. Найкраще, що ви можете зробити, – покинути небезпечне місце.
У разі отримання повідомлення про евакуацію з дому дійте за вказівкою представників правоохоронних органів.
ПАМ’ЯТАЙТЕ!!!
Завжди зберігайте спокій, уникайте паніки! Це допоможе запобігти жертвам й дати можливість спецслужбам діяти ефективно!
Ніколи не заходьте в райони, позначені знаком мінної небезпеки «НЕБЕЗПЕЧНО, МІНИ» (DANGER, MINES / УВАГА, МІНІ)!
У разі перебування в небезпечних районах усі знаки, що викликають сумнів, необхідно розглядати як попередження про небезпеку.
Булінг в школі: що це таке і як з ним боротися
Булінг – це цькування однієї дитини іншою, агресивне переслідування, яке часто поширене в школах.
Номерів телефонів «гарячих ліній», що надають інформаційну та консультативну допомогу з питань булінгу, торгівлі людьми, домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Усі «гарячі лінії» працюють анонімно, безкоштовно:
Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0800 500-335 (зі стаціонарного телефону), 116 123 (з мобільного телефону).
Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультуванню мігрантів 0 800 505-501 (зі стаціонарного телефону), 527 (з мобільного телефону).
Чому починається булінг?
Випадки насильства серед учнів завжди були частиною школи, однак зараз вони стають дедалі помітнішими. Початок цьому дає такий собі рекет щодо учнів початкової школи, коли, наприклад, старші діти відбирають у них мобільні телефони. Серед же дітей 11-15 років поширені плітки, принизливі жарти та бойкот.
За словами психолога Світлани Кривцової, цькування завжди починає одна людина для того, аби затвердити свій авторитет, розважитися або отримати якусь вигоду.
– Решта дітей, спостерігаючи за діями булера, або їх ігнорують, або обурюються та намагаються втрутитися. Але бачачи, що жертва не чинить опір, а вчитель їхню ініціативу не підтримує, діти відчувають безпорадність, і їхній настрій може змінитися – від співчуття жертві до роздратування і байдужості, – пояснила психолог.
Основні ознаки булінга і так званого мобінга (менш радикальних образ) це:
Нерівність сил агресора і жертви;
Повторюваність насильства;
Гостра емоційна реакція жертви.
Найчастіше цькування відбувається в школах, де діти апатичні і розчаровані, а їхня потреба у визнанні та розумінні не задоволена. Там же, де образа честі людини вважається порушенням більшим, ніж прогул або вандалізм, булінг виникає дуже рідко і скоріше є винятком з правил.
Гучні випадки насильства
Одним з найяскравіших прикладів булінга стало побиття дівчатками-підлітками двох своїх ровесниць. Інші підлітки, які стояли поруч, ніяк не втручалися у конфлікт, а навпаки підбивали школярок і знімали все на відео. Дівчаток врятувало тільки те, що пенсіонерка побачила це у вікно свого будинку та викликала поліцію.
В Івано-Франківську учня школи номер 13 побили хулігани за те, що він колись заступився за свого сусіда. Його заманили у двір школи, де взяли в кільце і побили, використовуючи кастет. В цьому випадку хулігани не побоялися навіть батька хлопчика, який намагався сам розібратися з ними. Підлітки накинулися на чоловіка і почали бити його. Батька врятували патрульні, які проїжджали повз.
У ще одній школі Івано-Франківська семикласниками побили іншого учня і зняли все це на відео, а після виклали в інтернет. Ніхто з людей, які проходили мимо, не спробував допомогти хлопчикові, якого били в живіт руками і ногами.
В Одеській області через подібні знущання помер 15-річний хлопець. Причина смерті – травма живота, яку він отримав в навчальному закладі на перерві.
Жертви та булери
Жертвою цькування може стати абсолютно будь-яка дитина, не дивлячись на те, якою б сильною або здібною вона не була б. Однак найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний). Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям.
Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу.
За останні кілька місяців близько 67% дітей в Україні віком від 11 до 17 років стикалися з проблемою цькування. І 48% з них нікому про це не розповідали.
Іноді це може довести дитину до думок про самогубство, і якщо вона не хоче розмовляти з близькими людьми, то краще за все звернутися на національну гарячу лінію (телефон – 0-800-500-225).
Що робити?
Дітям не варто намагатися вирішити ситуацію самотужки, адже з булером не завжди можна порозумітися. Краще звернутися до батьків, вчителів, або старших, яким дитина довіряє.
У разі, якщо над вашою дитиною знущаються, ви, як батьки, повинні уважно вислуховувати скарги дитини і ставитися до цього серйозно, а не просто відмахуватися словами Дай здачі. Завдяки підтримці батьків, дітям легше переживати проблеми в школі. Також варто звернутися до шкільних вчителів та звернути їхню увагу на цю проблему. У найкритичнішій ситуації варто залучити поліцейських і навіть подумати про зміну місця навчання.
Вчителям же потрібно не показувати свою фізичну перевагу, а поговорити з ним. Крім того, за витівками булера не можна спостерігати, адже йому потрібні глядачі для того, щоб максимально проявити демонстративну поведінку. При витівках на уроці можна спробувати відволіктися від заняття і зосередити увагу на булері, спробувати залучити його до навчального процесу.
Однак варто пам’ятати, що не можна закривати очі навіть на найменший прояв цькування, адже розібратися з ситуацією можна лише спільними зусиллями і тільки, якщо вчасно звернути на неї увагу.
Поради батькам: як правильно застерегти дитину від смертельних інтернет-ігор?
Смертельні інтернет – ігри, повідомлення про які розповсюдилися по Україні на початку лютого. Як правильно розповісти дитині про такі суїцидальні “квести”, при цьому не викликаючи у неї нездорового інтересу до цієї гри ? Ті, хто придумує такі ігри, тиснуть одразу на три больових точки — По-перше, беруть “на слабо” – багато з них виконують завдання злочинців, аби довести собі і комусь свою силу. По-друге, вони маніпулюють дітьми – страх втратити рідних сильніше страху власної смерті. А по-третє, вони підносять самогубство як засіб піти від усіх проблем у житті. Шахраї знають, що молодші діти скажуть про такі ігри дорослим. Старші діти увімкнуть критичне мислення і не повірять злочинцям. А ось учні 5-7 класів ще не розуміють, що погрози від кураторів гри, скоріш за все, несправжні, і через страх виконують їх накази.
Як розповісти дитині про небезпечну гру – і не затягнути її туди ?
1. Задайте дитині нейтральне питання – мовляв, чув(чула), що зараз популярна якась гра “Синій кит”. І послухайте, що дитина вам розповість. Якщо вона нічого про гру не знає – добре(тут головне не розповідати подробиці, щоб не розбудити цікавість). Якщо знає, уважно слухайте розповідь. Якщо у ній багато подробиць та деталей, про які не пишуть у мережі, то є ризик, що ваша дитина вже у грі. Також повинно насторожити, якщо син чи донька ведуть розмову про подругу, яка бере участь у грі – вірогідно, що дитина бреше і грає у неї сама.
2. Нема сенсу казати про те, що такі ігри небезпечні – на підлітків це вже не діє. Більш ефективно буде сказати, що ними маніпулюють. Для них буде одкровенням, що людина, яка погрожує їх рідним, скоріш за все, хвора і живе у іншому місті чи навіть країні. І завдання злодія – не вбити її батьків, а примусити дитину виконувати його волю. Дітей таке дуже витвережує. Розкажіть їм, що на маніпуляції “ведуться” усі: скільки дорослих несуть усі свої заощадження шахраям, які дзвонять тим серед ночі і кажуть, що їх родичі потрапили у біду. Покажіть дитині, що усі вразливі – для неї важливо буде це почути від авторитетного дорослого.
3. Завдання вашої розмови – навчити підлітка мислити критично і у подальшому питати себе про цілі того чи іншого вчинку, обмірковувати усе, що з ним відбувається.
4. Багато батьків у паніці вирішують встановити тотальний контроль над дитиною – забрати телефон, закрити вдома тощо. У цьому нема сенсу – у ХХІ столітті підліток, якщо забажає, завжди знайде доступ до Інтернету. Чим більше його обмежувати – тим більше він знайде способів обійти заборони. Ваше завдання – не контролювати, а дати підтримку, аби дитина прийшла до вас із проблемою, а не приховувала її до останнього.
5. Зараз як ніколи важливий емоційний зв’язок із дитиною. Більше обіймайте її, розповідайте, що у його віці теж помилялись, втрапляли в якісь небезпеки, і вам допоміг хтось із дорослих. Дитині важливо розуміти, що навіть його “ідеальні” батьки теж робили помилки, і це нормально, так же як і нормально просити допомоги у інших. Якщо розумієте, що дитина зараз вас не сприйме, попросіть його поговорити із тими з дорослих, кому він довіряє – шкільним психологом, родичем і т.д.
6. Навіть якщо ви впевнені, що у вашій родині все добре, зайва пильність не завадить. Подібні ігри – той випадок, коли вторгнення у приватне життя сина чи доньки виправдані. Продивляйтеся їх телефони та сторінки у соцмережах – але тільки так, аби вони не дізналися про це!
7. Якщо розумієте, що дитина таки у грі, Боже вас збав її сварити. Викажіть інші емоції – заплачте, скажіть, як сильно ви засмучені і як за неї хвилюєтеся. Обов’язково підключіть батька – у такій ситуації батьківське слово важитиме більше маминого. У розмові із донькою батьку треба знайти, за що її похвалити, а з хлопцями краще розмовляти у дусі “Давай поговоримо, як чоловік із чоловіком, що ми(саме МИ) можемо зробити у цій ситуації ”. Якщо батька немає, попросіть поговорити з дитиною того, кому вона довіряє: дядька, чоловіка сестрі і т.д.
Посилання на джерело: https://vn.20minut.ua/Podii/poradi-batkam-yak-pravilno-zasteregti-ditinu-pro-smertelni-internet-ig-10588346.html
Рекомендації для батьків про безпечне використання ІНТЕРНЕТУ
Розвиток і безпека наших дітей — пріоритетні завдання для батьків. Кожен з нас прагне використати всі можливості для того, щоб діти виросли здоровими, освіченими й гармонійно розвиненими особистостями. Інтернет може стати в цьому одним з головних помічників. А для того, щоб зробити мобільний інтернет не тільки корисним, але й безпечним, компанія «Київстар» почала реалізацію програми «Безпека дітей у мобільному інтернеті» та за допомогою дитячого психолога підготувала актуальні поради й рекомендації для всіх батьків.
Довіра в родині
Основна рекомендація, що гарантує безпеку дитини в мобільному інтернеті — довірче спілкування з батьками. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях — її мама й тато. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками й питань, які дитина посоромилася б поставити. На жаль, у багатьох родинах довірчі відносини втрачені, і батьки з дітьми живуть поруч, але не разом. Якщо такі проблеми є у Вас, прочитайте кілька простих рекомендацій, які зможуть відновити довіру у Вашій родині.
Хоча б 15 хвилин у день спілкуйтеся з дитиною так, щоб ви дивилися одне одному в очі. Але тільки не тоді, коли Ви її лаєте! Контакт «очі в очі», повинен асоціюватися в дитини тільки з теплим, довірчим спілкуванням.
Починайте й закінчуйте день разом! Будіть дитину вранці, нехай вона бачить Ваш гарний настрій. Намагайтеся, у міру її віку, укладати її спати. Навіть діти 7 років люблять казку на ніч, а для дітей старше важлива щиросердечна бесіда.
Мобільний інтернет і діти різного віку
У дітей різного віку відрізняються інтереси, розуміння навколишнього світу й реакція на різні події. Дуже важливо зрозуміти, у якому вигляді й обсязі необхідний інтернет дітям у тому або іншому віці.
Дитині до 7 років цікаво й навіть необхідно грати, особливо — у розвиваючі й сюжетно-рольові ігри. Чому б не надавала перевагу дитина — віртуальним іграм або іграм з батьками й іншими дітьми, — усе буде корисно для її розвитку, зрозуміло, якщо дотримуватися обмежень за часом. Інакше віртуальні ігри можуть швидко стати для маляти сенсом життя, а реального спілкування дитина буде уникати. Відводьте на віртуальні ігри півгодини в день, а на ігри з однолітками — 3—4 години.
З 7 до 11 років, діти як і раніше полюбляють грати й прагнуть використати інтернет саме як майданчик для ігор. Але в цьому віці в дітей прокидається т. зв. соціальне «Я». Дітям важливо зайняти значуще місце в житті свого маленького світу: класу, школи, дружити з однолітками. Тут їй буде потрібна реальна допомога й проста увага батьків. Перші невдалі спроби дружби в початковій школі можуть травмувати дитину. У цьому випадку батьки зможуть дати їй практичні поради зі встановлення контакту з однолітками, разом беручи участь у віртуальному спілкуванні в мережі. Зрозуміло, у всьому необхідно дотримуватися міри, і тоді інтернет стане дитині помічником у подоланні бар’єрів спілкування, партнером у розвиваючих іграх, учителем у вивченні іноземних мов, джерелом необхідної інформації для уроків і просто — музики, картинок і фотографій, мультфільмів і позитивних емоцій.
Дитина в 11—14 років — це підліток. І найголовнішою, значущою, провідною її діяльністю є спілкування з ровесниками. Тут мобільний інтернет може стати просто незамінним помічником. Але, знову ж, всі добре в міру! Інтерактивне спілкування потрібно обов’язково сполучати з реальним. Після 11 років у підлітків уже починає активно прокидатися інтерес до питань дорослого життя, психології статей і всього, що із цим пов’язане. Важливо, щоб відповіді на свої питання підліток знаходив у першу чергу в батьків, а не на сумнівних сайтах. Крім того, у цьому віці в дітей з’являються кумири: співаки, спортсмени й артисти, про які їм хочеться довідатися все. У цьому випадку інтернет — кращий помічник і інформатор. Але батькам потрібно бути пильними, адже зірок найчастіше супроводжує скандальна інформація.
Дитина старше 14 років — уже досить доросла людина, що вважає, що сама краще знає, як їй треба поводитися, яку музику слухати, що читати, з ким спілкуватися. Цікавтеся всім тим, чим цікавиться Ваша дитина, намагайтеся вникнути в коло її інтересів і спілкуйтеся з нею про них, навіть якщо це «не Ваша тема». Починаючи із цього віку з дитиною можна говорити й про вибір майбутньої професії. А в інтернеті можна знайти безліч інформації, що допоможе дитині визначитися, а Вам — контролювати й, якщо буде потреба, коректувати вибір дитини, знаходячи більше повну інформацію про переваги й про недоліки різних професій.
Новий драйв сімейного спілкування
Зробіть мобільний інтернет новим засобом сімейного спілкування. Придумайте цікаве для Вас і Вашої дитини хобі, наприклад — шукайте в інтернеті веселі картинки, на якусь тему, або — створіть спільний он-лайн фотоальбом, а фотознімки для нього робіть мобільним телефоном. Під час спільного відвідування мобільного інтернету Ви ненав’язливо можете розповідати дитині про культуру поводження в мережі, звертати увагу на сховані погрози, аналізувати реакцію дитини на негативну інформацію й т. д.
Розвиватися з інтернетом
Розмовляйте з дитиною про те, що нового й цікавого вона довідалася з мобільного інтернету. Але спочатку — розповідайте, що важливого й корисного Ви робите з його допомогою самі. Разом з дитиною знаходите в інтернеті відповіді на питання, що її цікавлять. Навчить її, як за допомогою інтернету можна уникнути складних ситуацій, наприклад, не заблукати в незнайомому місці, використовуючи карти; як знайти необхідну інформацію або одержати пораду. Покажіть їй, скільки цікавого і корисного можна знайти в Мережі. Але показуючи дитині багатогранність інтернету, не забудьте розповісти про правильне ставлення до нього. Наприклад, можливість онлайн-спілкування із другом, що живе далеко — це одна із чудових можливостей мобільного інтернету, а от спілкування винятково з віртуальними друзями — це вже крайність.
Обережно, кібер-злочинці!
Як і в реальному житті, в інтернеті можуть зустрітися люди, що бажають утертися в довіру до Вашої дитини з корисливими або злочинними намірами. Щоб убезпечити свою дитину, Вам необхідно знати, якими прийомами злочинці користуються найчастіше:
Намагаються викликати жалість. Наприклад, розповідять, що їдуть із країни, і не можуть взяти із собою чудового кошеняти, тому шукають гідного для нього хазяїна; запропонують дитині зустрітися й подивитися/забрати нещасну тварину.
Привертають увагу за допомогою незвичайних, яскравих речей, які так подобаються дітям, а потім — пропонують купити/виграти/одержати в подарунок при особистій зустрічі.
Штучно підвищують самооцінку дітей, розповідаючи про те, які вони чудові й унікальні, але ніхто, за винятком, зрозуміло, злочинця їх не розуміє. Діти дуже люблять, коли їх хвалять і часто готові на всі, щоб похвали не припинялися.
Звертаються до дитини від імені знайомих, авторитетних для дитини людей. Наприклад, представляються друзями батьків або співробітниками правоохоронних органів і просять вислати важливу конфіденційну інформацію про себе, родину, дім.
Щоб уберегти дитину від таких ситуацій, необхідно багаторазово програти й проговорити з нею подібні ситуації. Дитина повинна навчитися автоматично відповідати або виконувати певні дії. Наприклад — виходити із чата, коли хтось занадто нав’язливо цікавиться особистою інформацією й обов’язково розповідати Вам про такі спроби! А Вам належить обов’язково повідомляти про інциденти адміністрації сайту, а в окремих випадках — і правоохоронним органам.
Бути культурним в інтернеті
Як привчити дитину коректному поводженню в мобільному інтернеті? Як і у звичайному житті, головним правилом кожної людини повинно бути: «Поводься із іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою». Намагайтеся донести це правило до своєї дитини на доступних для її віку прикладах, розповідайте, що людині, яку скривдили в інтернеті, так само боляче, якби це відбулося при особистій зустрічі.
Антивіруси й спам-фільтри
Існуючі технології безпеки і технології, що постійно з’являються, здатні не тільки захистити мобільний телефон і комп’ютер, а й уберегти дитину від безлічі помилок. Насамперед, Вам самим варто розібратися в принципах роботи цих програм, встановити й налаштувати їх на Вашому обладнанні, а вже потім — привчати дитину користуватися ними. Як це зробити? Граючи й пояснюючи на простих прикладах і асоціаціях. Для маленьких дітей будуть дієвими такі конкретні приклади, як «адже ми закриваємо наш будинок на ключ, коли кудись ідемо, тому, що не хочемо, щоб хтось сторонній міг увійти й щось у нас украсти». Підліткам же буде цікаво відчути себе «просунутими користувачами» і довідатися про принципи роботи програм безпеки.
Ніки й паролі
Є таке поняття — особистий простір, а ще прислів’я: «Мій будинок — моя фортеця». Розповідайте дитині на зрозумілих прикладах про те, що таке її особистий простір: його кімната, родина, найближчі друзі, захоплення й т. д. Поясніть, що як і в реальному житті дитина не пустить до своєї кімнати грати чужих, незнайомих людей, і не стане розповідати про себе стороннім дорослим, так і в інтернеті варто оберігати свій особистий простір. Для цього в інтерактивному спілкуванні (ICQ, соціальні мережі, чати, форуми) варто використати псевдоніми-ніки — віртуальні імена. Ці імена можуть підкреслювати захоплення дитини, але з них ніхто не повинен здогадатися про її вік, адресу, соціальний статус й т. д. А для електронної пошти необхідно використати простий для запам’ятовування пароль, але не пароль, що асоціюється з дитиною прямо. Щоб пояснити необхідність використання віртуальних імен і паролів хлопчикам можна розповісти історії про шляхетних лицарів, що приховували свої імена й секретних агентів. А для маленьких дівчаток підійде казка про Червону Шапочку.
Небезпечна «полуничка»
Всім відомо, що крім величезної кількості корисної, важливої й цікавої інформації, в інтернеті вистачає й «дорослих» сайтів, відвідування яких може викликати нездоровий інтерес, збентежити або злякати дитину. От кілька рекомендацій, які допоможуть уберегти Вашу дитину від психологічних травм:
Намагайтеся самі, разом з дитиною, знайти коло корисних безпечних сайтів, які вона надалі буде відвідувати. Періодично відвідуйте їх разом.
Ніколи не відмовляйтеся від пояснень, якщо дитина звернулася до Вас із питанням на делікатну тему. Дитина повинна знати, що у Вас вона може отримати всі необхідні роз’яснення.
Регулярно розмовляйте з дитиною про те, які сайти вона відвідала і що цікавого там довідалася. Не забувайте самі розповідати й показувати, що корисного Ви знайшли в інтернеті.
І найголовніше — не слід лаяти дитину, якщо вона відвідала «дорослий» сайт. Пам’ятайте, що інформація й життєві ситуації бувають приємні й корисні, а не гарні і погані, як ми звикли думати. Якщо інформація негативна, ми повинні зрозуміти, чому корисному вона може нас навчити — бути акуратними, уважними, відповідальними, довіряти, але перевіряти, поважати себе й т. д. Навчить Вашу дитину поважати себе. Розповідайте, що людина, яка себе поважає, не буде дивитися всяку дурницю.
Інтернет-залежність і як з нею боротися
Ризику стати інтернет-залежним найбільше схильні діти, у яких не складаються відносини з однолітками й батьками, які намагаються віднайти заміну живому спілкуванню у віртуальних іграх і чатах. Тут, у розмові з дитиною важливо не протиставляти інтернет реальному життю, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина занадто захоплена іграми-стрілялками? Відмінно, запропонуєте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомів самооборони й т. д. Сходіть разом у спортзал, знайдіть підходящу спортивну секцію.
Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису — цікавість! Добре знаючи свою дитину, Ви обов’язково знайдете в навколишньому світі речі, які її обов’язково зацікавлять, і в цьому пошуку Вам знов-таки зможе допомогти інтернет.
Більше для батьків, дітей та вчителів про безпечне використання ресурсів Інтернету на сайті:
Він упирається, замикається у собі, ображається на невинні жарти.
А іноді задає такі питання, що батьки, просто в розгубленості:
Що відбувається з рідною кровиночкою, невже виросла?
До дев’яти-десяти років у дитини настає період, що психологи називають рубіконом. То рубіж між малям, упевненим, що батьки, та й узагалі всі дорослі, — безумовно, найбільш розумні й авторитетні істоти, і підлітком. У той час особливого значення набуває дружба, підвищується інтерес до оцінки якостей людей, з’являється тяга до самостійності. Милі діточки вчаться дивитися зі сторони на свої і наші вчинки. Більш того (який жах!), вони навіть критикують нас, дорослих!
Час настання цих змін для кожної дитини індивідуальний. Одні діти починають дивувати батьків уже в дев’ятирічному віці. В інших дорослішання заявляє про себе років у десять-дванадцять.
Батьки і діти
Не удавайтеся в паніку, якщо ваше «ніжне маля» раптом скаже: «Бабусю, закрий рота», сестру назве «вівцею», а мамі заявить: «що хочу, те і роблю». Або в більш м’якій формі: «Мамо, ну що ти мені повторюєш, я ж не дебіл». Отут важливо не розгубитися і з переляку не надавати спадкоємцю по губах.
Для цього, по-перше, запасіться валеріанкою (це, звичайно, жарт, але терпіння вам знадобиться ангельське). По-друге, згадаєте про те, що потрібно стежити як за своєю зовнішністю (дитина прискіпливо вивчає, як ви виглядаєте), так і за своєю мовою (відмовтеся від слів-вимог, наказного тону, зневаги до «дитячих дурниць»).
Хоча перебороти емоції часом дійсно важко. «Ти, мамо, виглядаєш на тридцять п’ять, хоча тобі тридцять два, а от мама Рити, навпаки, виглядає на двадцять вісім, а їй, уявляєш, уже тридцять сім!» Яка жінка спокійно перенесе таке повідомлення?! Але впадати у розпач не варто. Виявляється, дітям властиво «старити» власних батьків. Навіть юну маму дочка сприймає більш дорослою і солідною, ніж інших жінок.
Діти часто між собою порівнюють батьків. От що почула про себе одна мама від сина і дочки: «Коли ми в школі розповідаємо, яка в нас мама, що ти не лаєш нас і вмієш пекти піцу, то усі хочуть таку маму. А в Іри така мама, що дівчинка боїться слово їй сказати. Коли Іра робить уроки, мама стоїть над нею з кийком, увесь час лається, ставить за двійки в кут. Добре, що ти не така.»
Наші переваги і наші помилки аналізуються найдопитливішим чином. І якщо ви мало займаєтеся дітьми, нестримані в емоціях або часом обманюєте, вони виставлять вам свою оцінку: «Дивися, мамо, он той тато, треба ж, гуляє з дітьми. А нашому ніколи, він увесь час на роботі».
Діти ставлять під сумнів ваші істини. «Тато сказав, що він буде о п’ятій годині»,— говорить мама. «Мамо, ти що, тата не знаєш?»— з докором відповідає дочка.
Але, з іншого боку, дитина в душі ще мала. Їй важливі ваші увага, любов і турбота. І щоб на руки іноді взяли, і в щічку поцілували, і по голівці погладили. Дивно, але в цьому віці діти ще гостріше ревнують батьків до молодших братів і сестер, до роботи, друзів, один до одного.
Опіка батьків і авторитет учителя
Батькам настав час учитися стримувати свій природний порив опікувати і контролювати. Десятиліття вам спокійно дозволяли пов’язувати шарфиком горлечко, а тепер: «Забери цей старомодний шарф!» Турботливе: «Дивися, через дорогу акуратно переходь», одержить у відповідь: «Ти ще десять разів це повтори». Черговий дзвоник з роботи: «Ти поїв? Чому не робиш уроків?» — викликає бурю протесту: «Мамо, ну скільки можна те саме запитувати. Мені це набридло». Самі винні — знову забули, що дитина вже доросла! Більш того, якщо в одинадцять років він покірний, не намагається робити перші кроки до самостійності — вас це повинно стривожити. Такого тихоню поволі підштовхуйте до самостійних вчинків і рішень. Нехай сам підбере гольф до джинсів, розрахує час на домашнє завдання, вирішить, чи варто мити голову, не забуде полити фіалку. І навіть якщо він пару разів помилиться, не поспішайте керувати і контролювати. Учіться довіряти.
У цей час сумніву піддається навіть незаперечний авторитет учителів. Якщо в молодшій школі варто було Ірині Петрівні сказати, що між домашнім завданням і класною роботою потрібно робити інтервал у п’ять клітинок, то ніяка сила не змусила б вашу дитину заперечити це. Але тепер діти начебто спеціально суперечать, з усіх сил показуючи, що стали дорослими і нарешті розуміють, що вчитель – звичайна людина і теж може робити помилки. Тепер діти і бачать, і чують те, що раніш не зауважували: «старомодну» зачіску вчительки, гугнявий голос. Не тільки бачать, але і дають оцінку. І якщо дитина засуджує поводження вчителя в силу свого максималізму, вона може впасти в дух протиріччя. Частіше це трапляється з хлопчиками. Вони починають шуміти на уроці, демонстративно не слухають, грублять, відмовляються ходити в школу. У щоденнику сина батьки з розгубленістю знаходять «незадовільно» за поведінку і виклики до директора. Розібратися в ситуації буває досить складно. Головне — не звинувачуєте в усьому тільки дитину. Як правило, тут недопрацьовує і педагог.
Що робити?
Заведіть кілька правил
Перше. Кожен вечір хоч десять хвилин проводити біля ліжка дитини. Причому краще, якщо мама і тато будуть чергуватися. Можна присвятити час обговоренню того, що на даний момент хвилює дитину: як люди вибирають професію, роботу, майбутнього чоловіка, як заробляють гроші; як народжують, виховують дітей, чому сваряться, як миряться, чому є бідні і багаті… Якщо з розмовами не складається, можна просто почитати дитині улюблену книгу (не важливо, що відмінно вміє це робити і вона сама) або розповідати історії із серії «Коли я був маленьким».
Друге. Не менше п’яти разів на день обійняти або приголубити дитину. Це знов-таки відноситься до обох батьків
Третє. В жодному разі не іронізувати з приводу зовнішності, симпатій, закоханості, друзів.
Четверте. Не можна звертатися з дитиною як з недолітком: хапати в оберемок, дружньо струшувати. Це неповажне відношення до особистості.
Одяг, друзі, гроші
Усе, що стосується зовнішнього вигляду, стає предметом особливо пильної уваги. Гостроносі чоботи можуть тижнями порошитися в шафі тільки тому, що хтось з подружок посміюється з приводу їх форми. «Такої зачіски в нас ніхто не носить», — і дочка відмовляється носити кіску, але варто однокласнику схвалити вибір — і зачіска стає вдалою. Не дивуйтеся, почувши у свою адресу: «Ой, у цьому костюмі ти така стильна, ненько!» або «Ця спідниця жахлива. Надягни он ту, чорну».
Краще візьміть до відома, можливо, за турботами ви забули про свій зовнішній вигляд. Приходиться миритися з тим, що наше з вами думка не найважливіша. Якщо ви почнете розмовляти з дитиною, помітите, що вона часто вживає слово «друг». Їх думка найбільш значима, а сварки з ними — гігантські трагедії в дитячому житті. І неправильно пояснювати дитині, що це дріб’язок, що завтра усе налагодиться. Згадайте себе в дитинстві, розкажіть про випадок, коли посварилися з другом, що пережили при цьому. Поговоріть по-дорослому про те, чому часом люди не можуть домовитися, їх бажання суперечливі і виникає сварка. Трагедії в дружбі частіше бувають у дівчаток. З хлопчиськами простіше. «Він знову мій друг, хоча ми вчора і побилися»,— може сказати вам син.
Зате вони частіше порівнюють себе з іншими дітьми: «У нього портфель з Голландки». «У багатьох хлопчиків реперські штани», «У нього найпотужніший і дорогий комп’ютер». Дитина може вас запитати: «Чому ми такі бідні?», «Чому бабуся купила мені круті кросівки, а ти ні?» Або навпаки: «Ми накупили цілий кошик їжі в супермаркеті. Ми багаті, правда?»
Як важко відповідати на такі питання. Адже в нас самих тема грошей викликає глибокі і суперечливі почуття. У цьому випадку не треба відсторонятися і почувати себе ураженим. Розповісти про своїй роботу, заробіток, поясните, як розподіляється сімейний бюджет. І будьте упевнені: дитина вас зрозуміє і не буде дорікати за те, що хтось багатший. Так само важливо пояснити, чому у вашій родині статок більший, ніж у когось із його друзів, при цьому наголосіть, що від цього ні друг, ні його сім’я не стають гіршими.
Любов і родина
Майже усі дівчатка і багато хлопчиків мають таємні прихильності. Тому шпильки батьків з цього приводу, що ще рік назад були б прийняті голосним сміхом, тепер глибоко ранять. Будьте особливо уважні до ніжних почуттів: те, що для вас швидкоплинне, для маленького «рубіконщика» — найпотаємніше. Для них стає цікавою тема сімейного життя. Вони то обговорюють її між собою, то удостоять питанням і вас: «Мамо, а народжувати боляче? Катина мама сказала їй, що дуже боляче».Що відповісти? Не можна обманювати: «Ні, навіть приємно!», але і лякати «Страшенно!» — теж не можна. Відповісти приблизно так: «Боляче, але це не небезпечний біль. Адже: коли боляче, ти мучишся більше від переляку, що в організмі щось не так. А пологи — нормальний фізіологічний процес, а не хвороба».
Приготуйтеся, діти можуть запитати і про самому інтимному: «Мамо, а ви з татом займаєтеся сексом?» Зробіть глибокий вдих і скажіть у відповідь правду. Спокійно, з усмішкою, щоб в дитини залишилося відчуття: сексуальні відносини чоловіка і дружини — природна складової любові один до одного. Не забувайте: їм дорослішати, любити, одружуватися, займатися сексом, народжувати дітей, а відношення до цього закладаєте ви.
Діти багато думають про критерії чоловіка і жіночності У цьому віці хлопчики стверджуються в силі. Ми із жахом зустрічаємо сина із синцями і саднами. Ми не хочемо, щоб і він бився, а тим часом для них це дуже важливо. Вітя до дев’яти років боявся хлопчиків зі свого двору, вони його переслідували. Він увесь час просив маму, щоб вона зустрічала після школи. За порадою батьків хлопчик став займатися боксом. І один раз він уперше дав відсіч своїми переслідувачам, вплутався в бійку і переміг. Добре, що батьки допомогли Віті за допомогою секції вирішити важливу проблему. Дорослим треба бачити ту грань, де можна заборонити, а де дозволити дитині захистити себе.
Дівчатка з цікавістю вивчають своє жіноче начало, що просинається. Приміряють блискучі накладні нігті, пробують мамину косметику, крутяться перед дзеркалом. Батькам, особливо татам, важливо ставитися до дочки як до маленької жінки. Живіть з думкою: «Моя дочка — принцеса». Тоді вона все життя буде на троні.
Як це відбувається
Потрібно враховувати, що в усі свої самостійні починання діти тепер вкладають стільки емоцій і напору, що вам не варто намагатися з ними змагатися в силі. Потрібно просто знати: вони будуть критикувати кого завгодно, тільки не себе — такий у них вік. А на тиск будуть відповідати протестом або образою.
У демократичних родинах, де дитині дозволяється мати свою думку, цей період проходить менш болісно. У родинах, де багато табу, де типові висловлювання: «Про дорослих не судять», «Про це соромно говорити», «Ця тема не підлягає обговоренню», батькам необхідно зрозуміти: реагувати так на перші паростки дорослішання не можна, вони тільки шкодять дитині. Це говорить ваш страх. Своїми заборонами ви «перекриваєте кисень» дитині, переносите на неї свій острах, тривожність і депресії. Де є «не можна», там більше за все хочеться. Діти починають робити «акції протесту»: на наказ з’їсти суп або переробити вправу плачуть, защіпаються в кімнаті. У цей період установка-твердження «усі неправі, а я — правий» для них типова.
Що робити??????
Не створюйте для дитини життя з нескінченного «не можна». Пресинг із вашого боку може призвести до фізичних хвороб, зокрема, гастриту або астми.
Не робіть зауважень, коли дуже утомилися, у момент невдач і депресії, стежте за собою, рідше підвищуйте голос.
Настав час змінювати звички. Не давіть, вам потрібна доросла розмова на рівних.
Пам’ятайте, що час вашого абсолютного контролю пройшов, нікуди не дінешся, дитина росте — потрібно «відпускати повідець».
Знайдіть час довідатися про друзів і проблеми дитини в неформальному спілкуванні.
